«Запали свічку пам’яті загиблих під час голодоморів».

2016-11-25

Пам'ять – нескінченна книга, в якій записано все: і життя людини, і життя країни. Там багато сторінок вписано кривавими і чорними кольорами. Чорне вороння зграями ширяло над селами, заціпенілими в тяжкому смертельному сні 1933 року.

Четвертий тиждень листопада кожного року в нашій країні - поминальний по жертвах імперських насильств над українцями, в тому числі і Голодоморів 1931-1923, 1932-1933 , 1946-1947 рр. 26 листопада в день пам’яті кожен свідомий українець запалив на підвіконні свою свічку пам’яті, щоб її бачили зорі – душі померлих.

25 листопада в Білогородській ЗОШ І-ІІІ ступенів №1 пройшла виховна година «Запали свічку пам’яті загиблих під час голодоморів».

Під час вечора-реквієма були озвучені викривальні документи, які десятиліттями були засекречені в архівах. Можна приховати в глибинах спецсховищ викривальні документи. Можна замести сліди злочину. Можна раз, і вдруге, і втретє переписувати історію народу на догоду диктаторові чи скороспеченому ідеологічному божкові. Та з пам’яттю народу нічого не вдієш.

Не сьогодні це сказано: час народжувати та час помирати, час руйнувати і час будувати, час розкидати каміння і час збирати його, час мовчати і час говорити.

Час – говорити!