2018-09-21
День пам’яті жертв фашизму - це День пам’яті десятків мільйонів людей, які загинули в результаті гігантського, нелюдського експерименту. Це мільйони солдатів, яких фашистські лідери зіштовхнули один з одним, але ще більше - мирних жителів, які гинули під бомбами, від хвороб і від голоду, на примусових роботах у Німеччині, у концтаборах та інших місцях примусового тримання.
Немає такої країни, яка б виграла від правління нацистів, немає такої нації, яка б збагатилася матеріально або духовно в результаті їх володарювання. Найстрашніша ідеологія - та, яка робить людину винуватою від народження тільки за кров, яка тече в її жилах. Ідеологія нацизму принесла руйнування як тим, хто її вигодував, так і тим, хто їй протистояв. Півстоліття тому величезну нацистську машину вдалося зупинити і зруйнувати. Солдати різних національностей билися пліч-о-пліч і перемогли.
З 1962 року було прийнято вважати кожну другу неділю вересня Міжнародним днем пам’яті жертв фашизму. Цей день був визначений саме у вересні, тому що на цей місяць припадає дві пов’язані з Другою світовою війною дати - день її початку і її повного завершення. Це стало однією з причин встановлення дня жалоби на вересневу неділю.
Міжнародний день пам’яті в кожній країні, яка прийняла участь у Другій світовій війні, відзначається не тільки скасуванням розважальних заходів, урочистостей, що випадають на цю дату, але і відвідуванням пам’ятників, меморіалів, кладовищ (у багатьох країнах у цей день прийнято доглядати за безіменними, покинутими могилами).
За сучасних умов, коли Україна протистоїть російській агресії, залишаються вкрай актуальними питання війни і миру, консолідації суспільства, активної протидії екстремізму, проявам ксенофобії та фашизму, посилення уваги громадськості до порушень прав людини, передусім до тоталітарних практик, які застосовує Російська Федерація на окупованих українських територіях.
21 вересня 2018 року в Білогородській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів №1 на базі 9-11 класів було проведено виховну годину вчителем Історії Костюченко Наталією Василівною та вчителем інформатики Суприкіною Аллою Анатоліївною.
Під час бесіди були використані архівні матеріали та фрагменти фільмів, зокрема документального фільму «Останній напис», над створенням якого працювали: автор сценарію та режисер Сніжана Потапчук, оператор Світлана Коваль, художник-постановник Богдан Колосовський, координатор проекту Тетяна Тростянська, керівник проекту Марк Гресь.