День пам'яті та примирення на честь усіх жертв Другої світової війни 1939-1945 рр

2015-05-08

8 травня в Білогородській ЗОШ І-ІІІступенів №1 відбулася урочиста лінійка, присвячена вшануванню пам’яті загиблих у роки ІІ світової війни.

Село в роки ІІ світової війни

22 червнч 1941 року фашистська Німеччина раптово напала на нашу Батьківщину. Страшні бої під стінами Києва розпочалися вже третього тижня і тривали 71 день.

По східному березі річки Ірпінь від Боярки до Білогородки і далі по лінії: Петрівське, Віта Поштова, Кремнище, Мричи проходив передній край Київського укріпрайону.

Фашистське командування надавало великого значення захопленню м. Києва. Запеклі бої на підступах до Києва почалися 13 липня і тривали до 20 вересня 1941 року.

21 вересня о 10 годині ранку в Білогородку вступили німці і відразу приступили до грабежу населення. Вони забирали худобу, продукти, цінні речі. Коли жителі обурювались – німці їх розстрілювали.

Німецьке гестапо забрало 16 активістів села. З них 12 осіб було закатовано.

Багато молоді села було вивезено на каторжні роботи до Німеччини.

Жителі села терпіли злидні і голод. Населення з ненавистю ставилося до німцьких окупантів. Окремі жителі пішли в партизани.

Під час війни в районі Білогородки, Софіївської Борщагівки діяла підпільна диверсійна група під керівництва Степанова Олексія Івановича.

Вона провела ряд бойових операцій по визволенню військовополонених із німецького табору(86 осіб), підірвала кабель, чим позбавила німців зв’язку між Києвом і Рівним, організувала сигналізацію літакам для бомбардування німецького аеродрому на Посту-Волинського, розповсюджувала газети і листівки серед населення.

У Білогордці, Бобриці та Петрівському з квітня 1942 року по серпень 1943 року діяла підпільна група під керівництвом Андрущенка І.М. Вона налічувала 18 чоловік.Група інформувала населення про становище на фронті, перешкоджала відправляти молодь до Німеччини.

У 1943 році підпільники знищили так зване “общинне”господарство Софіївської Борщагівки. Після цієї операції більшість членів групи влилася до Васильківського партизанського загону.

Населення села активно допомогало партизанам. У приміщенні школи було розміщенно поліцейське відділення. Поліцаї звозили сюди схоплених громадян села Білогородки, яких вони підозрювали в партизанській діяльності. Було закатовано і розстріляно 65 жителів Білогородки і навколишніх сіл.

Але німецькому пануванню наступив кінець. 6 листопада 1943 року було визволено с. Білогорподка. Відступаючи, німецькі фашисти все рівно грабувати населення, спалювати села. У Білогородці німці спалили 2 шкільні будинки, базу сільпо, магазин, дитячий патронат, багато колгоспних будівель, 70 будинків селян. У селян майже не залишилося худоби.

Після звільнення с. Білогородка від німецьких фашистів всі чоловіки, які не були мобілізовані на початку війни, пішли в армію виганяти ворога з рідної землі. На території села Білогородка є кілька братніх могил. Слідопитам Білогородської СШ №1 вдалося встановити частину імен героїв, які загинули, захищаючи наше село, і повідомити про них рідним.

На території села збереглося багато пам’яток ІІ світової війни. Це братні могоили, залишки оборонних споруд. Але найціннішою пам’яткою є ДОТ № 402, який зберігся у незмінному вигляді. Щороку його відвідують сотні туристів.

Багато білогородчан боролося на фронтах ІІ світової війни, з них 655 нагороджені орденами і медалями. Близько 600 жителів села загинули в боях з ворогом. Мнишенко Михайло Якович за виняткову мужність при фонсуванні Дніпра і визволення міста Києва та Печений Микола Миколайович, який особисто збив 20 фашистських літаків, удостоєні звання Героя Радянського Союзу.

Героїчний подвиг односельчан продовжується і сьогодні! Так, випускник нашої школи – Саєнко Олександр - загинув, виконуючи свій громадянський обов’язок у зоні АТО .

Рідну Україну сьогодні продовжують захищати 31 білогородчанин!